Дівчина. Є у нашого народу чудовий звичай – святкувати вечорниці.
Віддаючи шану минулому. Беручи все найкраще від сьогодення, ми на вечорницях відтворюємо все найкраще, що є в народу :його пісню, мову, історію, звичаї.
Хлопець. Пора вечорниць. Це довгі вечори з глибокої осені і до зими. Давайте завітаємо до однієї хати , де нас вже чекають добрі господарі
О. Добрий вечір, добрі люди
Г. Хай здоров’ячко вам буде
ОДАРКА .Будьмо знайомі. Я Одарка – господиня вечорниць.
Гриць. А я їх господар – Гриць.
Щиро просимо до нашої хати на вечорниці завітати
Слухай, Одарко, ти ще вечері не зварила, а вже молодь скоро зійдеться.
ОДАРКА . Ой, вже вечір, а ще нікого немає. Ти не хвилюйся, у мене все готове.
А ось вже і дівчата йдуть.
Дівчина. Господаре, господине, та чи впустите нас до хати, ми вміємо співати й танцювати?
Гриць. Та заходьте вже , дівчата
Пісня «Ой не ходи , Грицю»
Дівчина. Добрий вечір, господарю і ти , молодице, чули ми, що у вашій хаті будуть вечорниці
ОДАРКА Заходьте, дівчата,сідайте за стіл, поговоріть, відпочиньте.
Дівчина. Та ми краще повишиваємо, бо коли хлопці прийдуть, буде не до роботи
Пісня «Вишивала дівчина вишиванку» (дівчата вишивають)
Дівчина. Дівчата, а де ж то наші хлопці забарилися?
Хлопець. Агов, чи є хтось тут , у цьому домі?
ОДАРКА . Заходьте, заходьте, чекаємо уже вас
Хлопці:
Хлопець1.Добрий вечір тому, хто у домі цьому
Хлопець 2. Всім гостям оселі і хазяйці веселій
Хлопець 3. Чого ви такі сумні, дівчата?
Хлопець 4. Та на ваших вечорницях хто сумний, розвеселиться. Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці
ДІВЧИНА. Дівчата, а давайте заспіваємо і затанцюємо
Пісня «Кину кужіль на полицю»
Хлопець. А ми що ж, хлопці, давайте втнемо якоїсь
Пісня «Їхав, їхав козак містом»
Хлопець 3. Дівчата, відгадайте одну загадку. Пузатий, товстенький, чимось напхавсь смачненьким, в окропі скупавсь, у дірку впав, там і пропав
Дівчата. А що ж це таке?
Хлопці. Таце ж Вареники, вареники
Пісня. «Вареники»
……Д. Наші хлопці вареників хочуть (2р)
Х. Навари, милая, навари, милая, навари, ухаха, мила чорнобривая
Д. А ми дров не маєм, наші ви хороші, а ми дров не маєм, хлопці наші гожі
Х. Нарубай, милая, нарубай, милая, нарубай ухаха, мила чорнобривая
Д. А ми сил не маєм, наші ви хороші , а ми сил не маєм , хлопці наші гожіі
Х. Не балуй, милая, навари, милая, пирогами пригости, мила чорнобривая
Уляна:
Їжте, гості, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Одарка. Панько, ану познайом нас з своїми друзями. Може, хто піде за жениха до моєї доньки?(сміються)
Панько. А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку.
Вибереш мене – горя не знатимеш.
Хлопець3: Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати…. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А
що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білогоне видно!
Хлопець : Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного тагарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, якп’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу –люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий,
причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.
Хлопець : Сидів би вже тихо!:)
Стецько: Ото й патлата?! А що у вас варили?
Уляна:Нічого!
Стецько: Брешеш бо, як нічого! Батько казав розпитай її або всім, а я усе й позабував!
Уляна: То піди до свого батька і розпитай, як позабував.
Стецько: Уляно, ти за мене ідеш?
Уляна: Ні, голубчику. Сього ніколи не буде!
Стецько: А чому, що не хочеш?
Уляна: Не хочу. Тим, що не хочу!
Стецько: А батько казав, що ти підеш.
Уляна: Не піду.
Стецько: А як заспіваю, то підеш, от послухай:
“На курочці пір’ячко рябоє,
Любимося ,серденько, обоє,
Диб, диб, на село,
Кив, морг на нього,
Я не дівка його, не піду я за нього!
А що чи хороша моя пісенька?
Уляна: Така точнісінько, як ти, що нічого не второпаєш! Ось я тобі заспіваю!
Уляна: Лучше впасти мені з дубу, ніж йти заміж за Конндзюбу, Стецько Гидкий, Стецько бридкий, Цур тобі не в’яжися, Пек тобі, відчепися. А що , Стецюню, чи хороша моя пісенька?
Стецько: Погана. Як я її розслухав, то вона, дуже погана! Який тебе нечистий її навчив?
Уляна: То я тобі й співаю, і кажу тобі, що не люблю тебе, і не піду за тебе!
Стецько: Ось коли б ти вже була моя жінка і сказала б, що не хочеш за мене, то я б тобі пику побив, як мені часом батько б’є , а то іще тепер не можна, дарма, я підожду, а поки що ласкою просю: Уляно! Піди за мене! А чи знаєш, що ми будемо робити, як оженемось?
Уляна: Ти ж знаєш! Я ні!
Стецько: Так я тобі розкажу: напечемо коржів, замнемо маку, та намішаємо з медом, та й посідаємо, та й їстимемо! І не мудро скажеш?
Дівчина : 2. Та годі вам, Уляно, Стецько, давайте краще веселитися !
Хлопець : Дякую, тітонько. Дуже смачні у вас пироги. Мабуть,ви з Уляною робили.
Одарка. Та всі дівчата допомагали.
Гриць. Ой, Одарко, яка ж ти у мене господиня
Одарка. Пісня «Чим я не хазяйка, чим не господиня»
…..Одарка. Чим я не хазяйка, чом не господиня? (2р.)
Сім днів в хаті не мела, печі не топила(2р.)
Гриць. Ідуть люди з поля і з тебе сміються (2р.)
Що у тебе в подушках ворони несуться(2р.)
О. Не смійтеся, люди, якось воно буде(2р.)
Я ворону поскубаю ще й пирина буде(2р)
Г. Чим ти не хазяйка, чим не господиня(2р.)
Вареників наварила, гостей запросила (2р.)
Господар. Вареники були смачними,а не такими, як оті, що я з кумом варив!
Дівчина .Дядьку , а як Ви вареники ті варили? Розкажіть!
Гриць. Куме Миколо, розкажи-но про нашу пригоду
Кум. Ось послухайте, дівчата.
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка що не зварить, все не так.
Вередує: - як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он, торік я в ресторані, - каже, - був
Ледве миску з декелями не ковтнув.
Там таку дають підливку, смак і шик !
З нею можна з’їсти власний черевик.
Раз, в неділю ми зостались без жінок,
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я на право – плюємо.
Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки насипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій – макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки – красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто виклали на стіл ми, тай січем…
Я, ножівкою, а кум мій – сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього – сир.
Кум по кухні походжав, як командир.
Хай живіт, говорить, лопне, а жінкам
Отакенького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так, не більше двох годин.
Бачим, збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випира із казана.
Кум говорить: - ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо
Кум виделкою, я ложкою – їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
- Ну, цікавиться, - як враження твоє?
Я показую на пальцях та стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба – не ковтне!
Я як двину його в шию кулаком.
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму, а жінкам,
Я однаково понюхати не дам!
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів,
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: - пардон, мусьє кабан!
Вибачте, не знав, що ви – гурман.
Може, ви вже захотіли в ресторан?
І надів йому на голову казан…
Дівчина . Ой, і потішили Ви нас, дядьку!
Дівчина . Дівчатонька, а давайте заспіваємо господарям, хай душа ласкою та добром наповниться!
Пісня «Ти ж мене підманула»
Господиня. Гарної знаєте. Оце послухаю і на серці веселіше.
Дівчина. Тітонько, а розкажіть звідки пішов отой звичай ворожіння чи гадання на Андрія?
Господиня. Розкажу. Я від старих людей чула, Андрія називають Первозваним, бо саме його та брата Симона Ісус зробив своїми першими учнями. Вони були здатні зцілювати людей. Каліки, хворі, сліпі після зустрічі з ним зцілювалися. Люди стали вірити, що саме в ніч народження Апостола Андрія можуть збутися всі бажання. Треба вірити, бо без віри гадання не має сили. Дівчата, а ви хочете знати свою долю?
Дівчата. Хочемо, дуже хочемо.
Обряд ворожіння
ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ
1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї переживали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.
Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.
2. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.
3. Вибігали дівчата на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.
4. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.
5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...
6. На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".
7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:
О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.
8. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.
9. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. Твердили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засвітити й такі слова говорити:
Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З'єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.
Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:
Святий Андрію, допоможи,
Судженого мого покажи!
Ворожу на свій вінок,
Прошу захисту від зірок!
Дай, Боже, шлюбу дочекати,
Мене з Іванком звінчати.
Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незнайомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повторювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, - бо це означало, що її доля ще десь блукає.
10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просити:
О дай же, Боже, молодій мені,
Щоб приснився мій суджений вві сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку - биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.
Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.
11. Щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.
12. Ворожать ще так: дівчина набирає насіння коноплі, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:
О Святий Андрію,
Конопельку сію...
Добре заволочу,
Бо заміж вийти хочу...
А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити.
13. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
14. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують:
Святий Андрію,
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,
А мою долю на поріг привела.
15. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навманняполіно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.
16. Також випікали коржики - "балабушки". Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж.
На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч
Дівчина. Дівчата, дівчата, дивіться, та ж Гриць заснув
Гриць.Що? Я не спав
Пісня «Грицю, Грицю, до роботи»
Д. Грицю, Грицю, до роботи
Х. В Гриця порвані чоботи
Д. Грицю, Грицю, до телят
Г. В Гриця ніженьки болять
Д. Грицю, Грицю, молотити
Х. Гриць нездужає робити
Д. Грицю, Грицю, врубай дров
Х. Кахи, кахи не здоров
Д. Грицю, Грицю, роби пліт
Х. Я не можу , я захрип
Д. Грицю. Грицю, до Марисі
Х. Зараз, зараз, уберуся
Хлопець. А давайте, хлопці, небилиці розказувати будемо
У раю річка сметани тече, а над річкою дерева ростуть
Замість листків – вареники. А під тими деревами люди лежать
Як хтось з них їсти захоче, відкриє рот, а вареник зараз у сметану бульк, вилине, перекотиться і прямісінько у рот. Тільки встигай пережувати. Вирішив я собі до них пристати. Кажу : «Чи можу я тут прилягти?» А він на мене луп очима і питає « Твій батько ким був?»
Хліборобом, звісно. А він на мене визвіриться і говорить «Ану йди звідси, тут самі нероби лежать»
Хлопець: Слухайте сюда, хлопці! Ми з Юрком розібрали пліт Катеринці Романа Федорового! Ні одного кілка вранці не знайде. Буде йому за те, що не пускав дочку на вулицю!
Хлопець: А ми з Штеваном ворота Івана Пісного кинули у річку.
Хлопець: Я бачив, як хлопці з горішнього кута викотили вуйкові Петрові на город воза з сусідньої хати.
Хлопець: А ми із Миколою моєму сусідові розкидали сіна по саду, аж до самої дороги стежку зробили.
Хлопець: Та кілько того сіна! Мій тато розказував, що, коли він парубкував, то копицю з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатися з ним.
Хлопець: Побешкетували ми добряче
Дівчина: Хлопці бешкетують. І їм люди вибачають, бо самі колись молодими були.
Калита
Гриць. А тепер настав час покласти нашу калиту на святковий стіл
Чи до пісні, чи до танцю в нас охота стала
Наша рідна Україна таночками славна
Заспіваєм, затанцюєм, ще й притупом вдарим. Веселіться , добрі люди, зараз польку вшкварим
- Вже вечірній морок висне, нічка зорі запалила ,українська наша пісня серце й душу звеселила
Пісня « І шумить, і гуде…» (хлопці і і дівчата) (1 куплет)
І шумить, і гуде, дрібний дищик іде
А хто ж мене молодую та й додому одведе
Обізвався козак на солодкім меду,
Гуляй, гуляй, дівчинонько, я додому одведу
Хлопець. Та, мабуть давайте, люди, за гостину дякувать будем. За те, що нас приймали і за те, що частували
Дівчина. А тепер хочемо вам побажати, щоб була багата ваша хата і ділами, й пирогами, і друзями, і гостями
Дівчина. Ще бажаємо вам сили, щоб ніколи не хворіли. Хай стежки встеляються квітом-рястом, зичимо здоров’я, миру, щастя
Пісня «І в вас, і в нас все буде гаразд»
Дівчина. Ми гуляли, веселились, усім весело було, вечорниці завершились і , здається, все пройшло
Хлопець. Ні, так просто не проходить, в серці струночка бринить. Про шкільні ці вечорниці спомин в серці буде жить
Дівчина. Зі святом вас, Андрії, Андріївни, Андрійовичі. Нехай вогонь у ваших серцях не згасає на добро і радість людям на многії і благії літа
Пісня «Многая літа»
Ведуча1:
На всі світи Й віки ти озИрнись ,
Де слово перше вимовив колись,
Де пісня мамина і пестила і гріла,
Ввійшла життям у душу і у тіло,
Живила серце Й соком калиновим,
А коли виріс, стала на порозі
Водою й хлібом з житньої зорі.
Ведуча2:
Не дай же їй сліпим метеоритом
Хай ще гарячим пролетіть над світом,
Не дай умерти серед нас живих,
Хоч скільки б там не обсідало лихо,
Не дай забутися, з якого роду,
З якого кореня у світі почались.
|