Мій досвід

Опис досвіду роботи <завантажити

    За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти. ХХІ століття висуває до освіти нову вимогу – піднесення авторитету особистості.  Головна мета української системи освіти полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України. Національна Доктрина розвитку освіти України передбачає, що система освіти має забезпечувати у дітей розвиток творчих здібностей, формування навичок самоосвіти і самореалізації     

«Людина не може нічого навчити іншу людину. Вона може тільки допомогти знайти їй правду у власному серці. В необхідності – єдність, в сумніві – свободу, в усьому – любов», - саме  цей  вислів  Августина Блаженногоя  поклала  до  свого  рюкзака,вирушаючи  таким  складним  і        разом  з тим  цікавим  учительським  шляхом. Він  завжди  був  тернистим, а сьогодні, в  період  становлення  української  державності, особливо. Нова школа  ставить  перед  вчителем  нові  завдання,   перш  за  все – виховати творчу  особистість, знайти «золоту  жилку», що  допоможе  в  розкритті творчих  здібностей  дитини.

    Саме тому найважливішим в організації роботи з дітьми я бачу необхідність створення загального «поля креативності», яке сприяє розвитку творчих здібностей учнів під гаслом «Від творчості на уроках музичного мистецтва до творчої особистості». Виходячи з цього, я визначаю такі головні завдання в роботі з обдарованими дітьми:

1. Створення максимально сприятливих умов для розвитку дітей на уроках музики через нетрадиційні форми їх проведення.

2. Впровадження нового змісту освіти, інтерактивних технологій навчання і виховання.

3. Особистісно-орієнтований підхід.

4. Створення сприятливих умов для самозростання, розвитку творчого потенціалу вчителя.

    Дуже важливо звернути увагу на творчий пошук дитини, на спрямованість особистості вихованця. Отже, розуміння, прийняття, визнання мною будь-якої дитини, розширює і спонукає її до творчості і до формування особистості. Творчий початок народжує в дитині живу фантазію, живу уяву. Сама ж творчість заснована на бажанні зробити щось, чого ніхто до тебе не робив. Так, на моїх уроках музики, малюючи під час слухання музики, виробляючи аплікації з природного матеріалу, складаючи міні-твори та вірші, виготовляючи саморобні книжки за мотивами «Картинок з виставки» М.П.Мусоргського та сюїти Клода Дебюссі «Дитячий куточок» , поступово і зростає творча особистість, яку необхідно формувати, тобто формувати творчі якості особистості. А на формування особистості впливають: виховання, соціальне середовище, спадкоємні задатки. Задатки - це особливі анатомо-фізіологічні передумови здібностей до різних видів діяльності. Генетика передбачає, що у людини є сотні різних задатків. На мій погляд, особистісно орієнтоване виховання у цьому плані є досить перспективним. Його метою є формування людини як неповторної творчої особистості, творця самої себе і своїх обставин. Отже, формування творчої особистості важливе не тільки для самої особистості, воно необхідно й для будь-якої держави, особливо для України, оскільки наша країна молода, незалежна, демократична, тому гостро потребує на творче молоде покоління, яке здатне натхненно працювати, до будь-якої справи підходити творчо, бути всебічно розвинутими, тим самим крок за кроком, підіймаючи наше суспільство і нашу країну на сходину, вищу за попередню.

Шляхи формування творчої особистості.

Головне місце, на мій погляд, займають проблеми формування підростаючого покоління, підготовка дитини до повноцінного самостійного життя, формування його творчої особистості. Я як вчитель весь час знаходжуся поряд і терпляче спостерігаю за розвитком творчості у дітей, за їх досягненнями і за своїми власними. Я намагаюся своєю творчою діяльністю надихати своїх вихованців на творчий пошук. У цьому мені допомагає особистісно орієнтоване виховання, бо воно є новою освітньою філософією.

І. Бах вважає, що є три основні виховні позиції, які допоможуть у формуванні творчої особистості: розуміння дитини; визнання дитини; прийняття дитини. У формуванні творчої особистості роль учителя стає, мабуть, провідною, тому що творчість дітей базується на яскравих музичних враженнях, а особливо в позаурочний час, коли дитина весь час торкається музики - слухає, аналізує, порівнює, виконує. Чудові можливості для творчого розвитку особистості ховаються в різних видах нетрадиційних уроків музики, на яких можна широко використовувати колективні форми роботи. Сучасний урок – це перш за все урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціально-морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями.

Я намагаюся, щоб урок був високої якості, і тому використовую інноваційні підходи разом з традиційними формами і методами, тому використовую: інтерактивні методики навчання; особистісно орієнтовані педагогічні технології; компетентнісний підхід; інформаційно-комунікаційні технології; спрямованість на соціалізацію учнів. Для розвитку творчості кожного школяра потрібно створювати необхідні передумови. Лише в умовах різнобічної підготовки народжується інтерес до всього оточуючого, а це і є справжнє джерело для вияву готовності до творчості, міцна база для розвитку спеціальних здібностей. Розвиток процесу творчості залежить:  від появи та становлення форми діяльності (збагачення життєвими враженнями, сам акт творчості, застосування його продукції вжитті); 2) від шляхів утворення художнього образу в школярів (задум – пошук – втілення); 3) від послідовно змінюваних стосунків між вчителями та учнями (демонстрація процесу творчості – часткова участь у ньому – самостійна творча праця школярів). У контексті моєї роботи важливими є концептуальні положення щодо моделювання творчої особистості учня: – фундаментом творчої особистості є її креативність, детермінантою якої виступає творча активність індивіда; – результатом творчого процесу є створення об’єктивно чи суб’єктивно нових матеріальних об’єктів, зрушення в психічному розвитку особистості, в розвитку її мотивів, характерологічних особливостей і творчих умінь; – творча діяльність особистості є творчим процесом, у результаті якого виникає нове творче досягнення; – для педагогічного процесу доцільно ввести поняття „творчі можливості учня”, які відображають індивідуальні особливості його творчого розвитку, вияву творчих якостей і зумовлюють здатність до творчості; творчі можливості учня – це самостійна, динамічна система творчих якостей його особистості, пов’язана з інтелектом, умовами розвитку, яка формується, розвивається, виявляється в творчій діяльності і забезпечує розливальну взаємодію особистості з оточуючим світом; – творчі можливості учня реалізуються не тільки в діяльності, а й у процесі його самореалізації як засобу самоствердження, самовираження та саморозвитку; – творче самовираження – це здатність учня будувати свій внутрішній світ, своє світовідчуття, самого себе в цьому світі. Хочу виділити такі складові компоненти творчих здібностей, що виявляються: – у допитливому творчому інтересі, почутті захопленості, емоційному сплеску, прагненні до творчих досягнень (мотиваційні);  у здатності аналізувати, порівнювати, виділяти головне, аргументовано доводити свою думку, пояснювати (інтелектуально-логічні); – у здатності до висування ідеї, розв’язування проблеми, до фантазії, самостійного перенесення знань та умінь у нову ситуацію, до оцінних суджень; здібності до самореалізації – в здатності планувати і раціонально використовувати свій час, здатності до самоконтролю, вольових зусиль, старанності (інтелектуально-евристичні); – у здатності до співпраці, уникнення конфліктів та успішного розв’язання їх (комунікативні). Пізнавальний інтерес має тісний зв’язок з розвитком творчих здібностей школярів та залученням їх до творчого процесу, що цьому розвитку сприяє. Тому для визначення стрижневих якостей творчої особистості важливою є характеристика таких якостей: 1. Потяг до процесу творчості – потреба у відшуканні нових форм діяльності, нових фактів та інформації. 2. Творчий інтерес, допитливість – форма прояву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на творчість. 3. Емоційна активність – емоційне задоволення від процесу творчості. 4. Розвинуті уявлення і фантазія – пізнавальний інтерес, який виражається у побудові образів. Діти від природи допитливі і сповнені бажання вчитися. Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумне керівництво з боку вчителя. З метою розвитку цих можливостей (здібностей) у кожної дитини, вчителеві необхідно на кожному уроці застосовувати творчі завдання. Такі завдання мають складати систему, яка дасть змогу сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної та творчої діяльності учнів. Творчі здібності забезпечують швидке набуття знань та умінь, закріплення й ефективне застосування їх на практиці. А це означає, що для розвитку даних здібностей велике значення має розвиток психічних процесів – пам’яті, уваги, уяви, швидкої реакції, асоціативності, абстрактності мислення. Саме ці якості, за даними психологів, – основа для розвитку творчих здібностей учнів. Специфіка дитячої творчості полягає у тому, що вона зароджується у співдружності з творчістю дорослих, і вона повинна бути мотивована. Таким мотивом може бути ігрова ситуація: придумай музично-ритмічні рухи до виконуваної пісні, придумай мелодію, щоб виконати на день народження мами і т. д. Психологами розглядається гра, як генетична основа художньої творчості, під час якої природно виникають ситуації, що збуджують творчу активність. В зв’язку з тим, що будь-яка творчість дитини пов’язана з емоційним відгуком на явища життя – вона особливо корична на початковому етапі навчання, коли закладаються основи відношення до мистецтва. Музичний розвиток особливо проявляється в активній самостійній діяльності. Якщо слухання музики викликає співпереживання, співчуття тому, що в ній виражено, породжує асоціації, то можна говорити про творчий характер процесу слухання. Виконавська майстерність властива дорослій людині, але навіть самих перших сходинках дитячого „виконавства” пісень, танців вона може відрізнятися „індивідуальним почерком”. Дитина намагається виразити своє відношення, свої почуття, тобто пробує по-своєму передати виконуване (пісню, танець, інсценізацію). Уроки музики показують, що діти здатні і до так званої продуктивної творчості. Це імпровізація пісенних мелодій, інсценізація музичних ігор – драматизація, побудова легких танців, придумування нескладних мотивів, ритмічних наспівів при грі на різних інструментах. Цінність творчої діяльності полягає не тільки в результативній стороні, але й в самому процесі творчості. Відомо, що у молодших школярів яскраво проявляється творча активність, вони надзвичайно винахідливі в передачі інтонації, наслідуванні, легко сприймають образний зміст казок, пісень, музичних п’єс і охоче імпровізують. Їм властива природна активність, безпосередність, невимушеність, віра в свої творчі можливості. Імпровізація в своїх елементарних проявах доступна всім дітям. Це може бути ритмо-інтонаційно-пластичне втілення оточуючого школяра світу: шелест листя, щебетання птахів, шум дощу, цокіт копит і т. п. Або імпровізація одного чи кількох слів у певному тексті, вибір інтонації для літературного чи музичного тексту в цілому, образне бачення творів і втілення цього в слові, малюнку, створення елементарних поспівок, ритмізація текстів і складання мелодій. На мій погляд, розвиткові творчих здібностей школярів, активізації їхньої уваги, мислення, емоцій, уяви сприятимуть такі педагогічні умови: – добір різноманітного та цікавого для дітей навчального матеріалу, зокрема, наявність у запропонованих творах не тільки яскравих образів, а й сюжетного розвитку; – використання художньо-ігрових методів і прийомів у процесі співу, слухання музики, вивчення музичної грамоти, як от: інсценування пісень, казок, загадок; – створення на уроках неформальної, доброзичливої атмосфери, поважне ставлення до кожної дитини. Таким чином, я визначила роль і місце різноманітних видів діяльності на уроках музики, що спрямовані на творчий розвиток учнів. Якщо вчитель ставить за мету розвиток творчих здібностей дитини, формування її творчої особистості – він також повинен оволодіти тими формами, методами і засобами педагогічної діяльності, які забезпечують подальший розвиток внутрішніх передумов для творчості і тих додаткових творчих якостей особистості, що сприятимуть успішній творчій діяльності. Для цього і сам учитель повинен бути творчим, бо як добре виховує добро, так і творчу особистість може формувати людина творча. Серед засобів навчання і виховання учнів на мій погляд, посідае гра. На уроках музики я впроваджую різні види музичних ігор: рухливі, сюжетно-рольові та театралізовані ігри. Беручи участь у театралізованих іграх, діти знайомляться з навколишнім через образи, барви, звуки. Великий і різнобічний вплив цих ігор на особистість дитини дає можливість використовувати їх як сильний, але ненав’язливий засіб, адже малюк під час гри відчуває себе вільно, розкуто. Театралізовані ігри користуються незмінною любов’ю у дітей. Вони споріднені з театралізованою виставою. Адже видовище завжди викликає радість, а казковість образів посилює привабливість гри. Ці ігри, які синтезують розливальний потенціал ігрової та мистецької діяльності, відіграють нічим не замінну роль пізнавальних і творчих здібностей дітей. З погляду сучасних вчених-мистецтвознавців, театралізована гра, гра уяви, гра-фантазування – це вид дитячих ігор, специфічний вид дитячої діяльності, що займає проміжне місце між власне грою, з одного боку, і дитячою творчістю, з другого. У своїй роботі я використовую  ігри-драматизації. Тут дитина найбільш може виявити свої творчі здібності. Приймаючи участь у цих іграх школяр ніби входить в образ, перевтілюється в нього, живе його життям. Це найбільш складне виконання, бо воно не спирається ні на який предметний зразок. У такій грі присутній атрибут – ознака персонажа, який характеризує його типові якості. Наприклад, характерну маску звіра, вирізану з паперу, шапочку чи вінок, фартушок, елементи національного вбрання і т. д. Дитина одягає на себе. Створити ж образ вона повинна сама за допомогою імпровізації, міміки, жестів, рухів, голосу. Передати характер персонажа допомагає музика. Мелодією можна спонукати дітей до імітації рухів різних персонажів. Ритмічні удари в елементарні музичні інструменти (бубни) надають можливість створити ознаки персонажа: його рух, ходу, настрій. Музичні загадки розвивають творче та логічне мислення, тому їх також включають у театралізовані ігри. Поки одні учні виконують завдання, інші уважно дивляться і помічають особливості гри кожного артиста. Тому дітей потрібно заохочувати до пошуків власних способів показу. Кожна гра потребує своїх засобів виразності і творчих знахідок. Завдання вчителя – знайти нові, більш цікаві удосконаліші. Складність організації творчої гри, полягає в тому, що не можна наперед передбачити що придумають діти і як вони поведуться. Тому для керівництва іграми важливо вміти завоювати довіру учнів. Це можливо в тому разі, коли педагог ставиться до гри серйозно, з інтересом, розуміє задуми дітей, їхні переживання, дає простір дитячій ініціативі, творчості. В органічному поєднанні з танцем, піснею, акторською майстерністю ігри розвивають уяву, фантазію, здібності учнів, активність, тренують їхню увагу, пам’ять, кмітливість, спритність. У своїй роботі як засоби навчання я використовую постановки пісень, казок, загадок, дитячих опер засобами театралізації з елементами імпровізації. Важливі психологічні передумови розвитку творчих здібностей учнів формуються в різних формах імпровізації. Початковими формами імпровізації можуть бути ритмічні супроводи (власні рухові жести: плескання в долоні, плескання руками по колінах, клацання пальцями, притупування, гра на маленьких ударних інструментах) до декламацій або співу самих дітей. Такі супроводи можуть мати різні форми: йти паралельно і в безпосередньому зв’язку з мовним текстом, підкреслюючи чи доповнюючи його та ін. На уроках можна надавати учням можливість імпровізувати маленькі сцени з опер у ролях і вправи у формі ігор і мімічних сцен. Вони розвивають творчу уяву учнів, збагачують їх естетичний досвід, сприяють поглибленню інтересу до мистецтва, допомагають від невідомо-емоційного сприйняття засобів музичної виразності переходити до їх теоретичного аналізу. В спробах власної творчості закріплюється такий матеріал, як поняття про висоту і тривалість звуків, темп, динаміку, форму, розмір тощо. Здійснюючи цілісний підхід до уроку музики, я намагаюся спрямувати музично-виховну роботу на послідовний розвиток творчих здібностей учнів у різних видах музично-театральної діяльності. Однак, на мою думку, дуже часто у структурі уроку музики недостатньо застосовуються засоби, спрямовані на творчий розвиток учнів. Багато вчителів використовують тільки спів та слухання музики. При цьому практично мало приділяють увагу іншим дуже цікавим і корисним дітям видам діяльності – музично-ритмічним рухам та театралізованій грі. Одне з головних завдань розвитку усіх музичних здібностей полягає у здійсненні ритмічного виховання. Внаслідок цього, робота починаеться мною з ритмічних одиниць, наближених до ритмів життя: биття серця, дитячий біг, крок, зозулина пісня (ку-ку). Для розвитку творчої активності дітей я пропоную їм ритмізувати окремі слова, словосполучення, імена, вірші. Чуття ритму – одне з найскладніших за організацією ритмічних утворень, провідна музична здібність, від якої залежить якість сприймання музики. Чуття ритму має не тільки моторну природу, а й емоційну, в основі якої лежить прийняття емоційної виразності музики. Тому і розвивати чуття музичного ритму необхідно тільки музичними методами, особливо на початковому етапі музичного виховання дитини. Відомо, яку радість доставляє дітям римована мова. Вона здатна пробудити образну фантазію, викликати інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації. З цією метою я використовую старовинні дитячі народні віршики та лічилки: „Ходить квочка коло кілочка”, „Тук, тук чобіток...”. Одним із прийомів, який сприяє розвитку чуття ритму є рух під музику. Діти переживають музику, передають її характер рухами тіла. Визначивши помилки дітей, я показую рухи в повільному темпі і без музики та відпрацьовую їх з учнями. Після цього вони виконували цей рух самостійно під музику у відповідному темпі. Наприклад, Тук, тук, чо- бі- ток, по- дай, ба- бо, мо-ло- ток. У процесі сприймання поспівши „Тук, тук чобіток...” я 2-3 хвилини на уроці приділяю для її емоційного виконання з чіткими, жвавими рухами. Спостереження за цими рухами дало можливість вивчити емоційні реакції на музику (зокрема чуття музичного ритму), особливості сприймання дітей на основі певного рівня розвитку їх здібностей. Спочатку я використовувала супровід у плесканнях (в долоні), який далі перекладався на супровід у різних жестах. Такі завдання стимулювали інтерес дітей до самостійного удосконалення сприйнятого, допомагають втілити естетичну мету шляхом створення нового. Від створення ритмічних супроводів та ритмічних завдань я переходжу до гри в „Луну”, де учні уявляючи себе музикантами театрального оркестру, імпровізували початок мелодії, а керівник оркестру (вчитель) їх продовжував. Ці вправи збуджували уяву та фантазію дітей. Одночасно я вводила вокально-творчі ігри, де учні-актори імпровізували на невеликі віршовані тексти, в яких були присутні різні персонажі, що спілкуються. Вірші я добираю співучі, образні, що легко піддавалися ритмізації, були цікавими за змістом. Адже вірш до певної міри зумовлює ритм і форму мелодії, полегшуючи роботу дитини. Та й і дітям цікаво створювати короткі тексти у віршованій чи прозаїчній формі. Ще одним показником у музичній творчості є тембровий слух. Для його розвитку ми використовували ігри: „Здогадайся, хто прийшов” та „Знайди свій музичний інструмент”. У першій грі учень, заплющивши очі, грає господаря, а інший – „гість” відтворює голосом коротеньку фразу вивченої на уроці пісні. Господар має впізнати, хто до нього прийшов і почастувати гостя. Використовуючи гру „Знайди свій музичний інструмент” я наділяла кожного учня ролями певного музичного інструмента (флейти, барабана, скрипки, балалайки і т. д.). Пропонувала прослухати музичні твори. Впізнавши звучання свого інструмента, діти умовно зображували гру на ньому. Емоційно збуджує учнів і дух змагання. Ідею змагання закладено в багатьох телевізійних іграх, які всі дивляться з великим задоволенням. Подібні ігри я також використовувала на уроках музики, оскільки навчальний процес завдяки їм стає цікавим, у дітей створюють бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу, посилює інтерес до творчого пошуку. З цією метою я проводила театралізовані ігри „Вгадай мелодію” та „Фабрика зірок”. При цьому клас поділявся на акторів, співаків та критиків. Одні виконували музичні твори, інші оцінювали їх виконання. Оцінюючи роботу своїх товаришів (виконання твору чи створення ілюстрації) діти набувають навичок спостереження, аналізу, вчаться уважно слухати, порівнювати, узагальнювати, переживати, помічати красиве. Це активізує виконавсько-творчу діяльність дітей. В результаті, байдужих до виконання не залишилося. До того ж діти пропонували шляхи найбільш виразного виконання музичних творів. Ефективним елементом у театралізації є спів, як засіб розвитку музичних здібностей. Це найдоступніший вид діяльності на уроці, що викликає у дітей жвавий інтерес і приносить їм естетичну насолоду. Тут велике значення відіграє вміння вчителя викликати інтерес до уроку музики. З метою спрямування уваги школярів на вираження у співі розповідних інтонацій я при розучуванні українських народних пісень використовую ігрову ситуацію, пов’язану зі змістом цього твору. Після виконання залучаю дітей до аналізу якості співу героїв, його виразності, відповідності змісту кожного куплета. При розучуванні української народної пісні „Грицю, Грицю до роботи” нами було проведено розігрування сценки, де хлопчик, одягнувши бриль, а дівчинка – віночок, виконували згадану пісню. Діти виконують на уроці наступні пісні з елементами театралізації: українські народні „Ой, єсть в лісі калина”, „Ой на полі жито”; „Веселий музикант”, „Морозець” Б. Фільц, „Ой, заграйте дударики” А. Філіпченка. Зв’язок музики з рухами відомий з давнини. Прикладами можуть бути гра на музичних інструментах, використання пісень у трудових процесах та хороводи, де рухи учасників ілюструють слова виконуваної пісні. Я використовую в основному ті рухи, які знайомі дітям із життя і не потребують окремого часу для їхнього виявлення та засвоєння: прості рухи рук, біг, ходьба, елементарні танцювальні кроки. „Корисна віддача” від руху двостороння: він дає радість дитині, підвищує її життєвий тонус, позитивно впливає на загальний фізичний стан і водночас сприяє розвитку її творчих здібностей. Використання на уроці образно-ігрових рухів допомагає розкриттю і сприйняттю засобів музичної виразності, музичної характеристики того чи іншого образу. Неабиякі можливості для впровадження в уроки музики елементів театралізованої гри містить у собі український музичний фольклор. Чимало пісень (в тому числі і календарно-обрядових) супроводжували трудову діяльність людей. Під час виконання таких пісень, діти створювали конкретні сюжетні образи, виконували відповідні дії, придумані ними художні ролі. Головним завданням музичного виховання Д.Кабалевський вважає „...не стільки навчання музики саме по собі, скільки вплив через музику на весь духовний світ учнів”. Ось чому хорова, виконавська діяльність школярів, на його думку, вимагає особливої уваги до себе. Чим вище її рівень, тим глибша і повніша насолода від твору, тим сильніший вплив на формування і розвиток естетичної культури самих хористів. Кожний клас – хор! Ці слова композитора немов би підтверджують мету, до якої повинні прагнути учителі та учні. Саме тому при опрацюванні теми „Про що говорить музика” я працювала над піснею „Ходить гарбуз по городу”, на основі якої була розроблена театралізована гра. Ця пісня дуже зручна для роботи з першокласниками. Будова її нескладна: дві фрази, що повторюються. На другому етапі роботи ми обрали серед дітей Гарбуза, Диню, Огірочків, Буряків, Бараболю, Квасолю, Боба. Кожен персонаж виконував свої слова, виступаючи з гурту. В останньому куплеті, побравшись за руки, усі стоять у колі, а Гарбуз пританцьовує усередині. Також напередодні Нового року в кінці навчального півріччя діти виконували українські щедрівки, колядки („Щедрівочка щедрувала”, „Я маленький хлопчик” та ін.). Перед тим, як мала бути виконана в ігровій формі щедрівка, я розповідаю про те, що дітей, які проголошували привітання перед виконанням щедрівки, називали новолітками. Новолітник (хлопчик або дівчинка) проголошували таке, наприклад, привітання: „Добрий вечір, щедрий вечір! Бажаю вам ці свята провести, других краще діждати, рік від року на многії літа!” А потім усі діти співали щедрівки (щедрували), щоразу обираючи нового ново літника. Такі засоби як театралізована діяльність, хореографічні вправи, словесна творчість, ігри спонукають розвиткові здібностей оволодіти власним тілом, психомоторикою, координованості, пластичності, передбачають перетворення почуттів, образів у думки, сприяють розвитку міміки, пантоміміки та семантики рухів. Таким самим чином проводилась гра „Пантоміма”. Підчас слухання музичної п’єси чи її уривку, кожен учень уявляє собі образи, сюжети, картини. Один бажаючий виходить на середину класу і під час повторного слухання рухами тіла й мімікою зображує те, що він відчув. Решта учнів відгадує, пояснює, що він показав. Потім усі разом обговорюють якими засобами був створений музичний образ. Після цього інші учні показують власні варіанти створеного художнього образу. Театралізовані ігри можуть бути різноманітними за завданням і змістом. Засвоєнню та закріпленню знань, оволодінню способами пізнавальної діяльності, формуванню навичок музичного сприймання, розширенню емоційного, інтонаційного досвіду, лексичного запасу служать ігри-загадки. Для посилення художнього інтересу я застосовую музичні загадки, що сприяли розвиткові та активізації пізнавальної діяльності школярів. Наприклад, двоє учнів ставали обличчям один проти другого, витягували уперед руки, показуючи дієз, а їх товариші повинні були відгадати, який знак вони показали. Великою популярністю у дітей користується гра „Я – актор”. Вона покликана допомогти школярам почуватися більш розкуто, вільно і природно. Адже під час цієї гри кожен має нагоду випробувати і виявити свої акторські здібності. Спочатку „актор” отримує від учителя „роль” – картку з назвою чи зображенням певного предмета або істоти, які потрібно зобразити рухами тіла, рук, мімікою та інтонацією голосу. Решта дітей спостерігає за діями свого товариша, а потім визначає, що він хотів показати. Після того, як „роль” розгадано, діти обговорюють, що „актор” робив правильно для адекватного розкриття образу, а що – ні. На завершення педагог пропонує учням послухати, як цей же образ знайшов своє відображення у музиці, і порівняти з тим, що створив юний „актор”. Завдання вчителя – створити умови для творчого самовираження кожного учня. Корисно, щоб на уроці вчитель постійно нагадував: „Тут усі талановиті”, „Роби, як вважаєш за потрібне”, „Умій виразити себе”. Крім цього, за мету ми собі ставили завдання: обов’язкова участь усіх дітей у творчій діяльності, щоб кожен зміг себе виявити. Музична казка має значний вплив на виховання та розвиток дітей. Адже музика у таких казках відтворює внутрішню структуру почуттів, які визначаються інтонацією, темпом, динамікою, тембром, гармонією, ладом, стимулює психологічні процеси сприймання, допомагаючи розширити емоційну сферу. Під її впливом діти поступово вчаться відчувати в музиці настрій, думки, характер персонажів. Одним з найбільш популярних засобів музично-виховної роботи, який допомагає прищепити дітям любов до музики, навчити розуміти її, розвивати творчі здібності, є дитяча опера. Цей жанр музичної казки з широким спектром використання в іграх, інсценізаціях, імпровізаціях. Хочу зауважити, що активному засвоєнню театралізованих ігор, підвищенню інтересу до уроків музики та розвитку творчих здібностей дітей сприяе інсценізація пісень, які являли собою гру-мініатюру, в якій послідовно розкривається зміст пісенного тексту. Самостійне створення супроводу до запропонованих пісень, казок, картин (вокальні імпровізації, пластичні рухи), колективне створення музичних загадок, казок, їх інсценізація – ці та інші форми театралізованої гри забезпечують необхідні емоційні умови для творчого розкріпачення і самовираження дітей, реалізації ними своїх прагнень до дій у певних виявленнях (словах, рухах, міміці, жестах, музичних, художніх творах тощо). Щоб відкрити перед дитиною дорогу в світ радісних переживань, треба розвивати творчі здібності, які допоможуть їй проявити себе в музичній діяльності. Формування цих здібностей – процес складний, успіх його залежить від майстерності учителя, знання структури творчих можливостей дітей, вроджених задатків до музичної діяльності та індивідуально-психологічних особливостей учнів. Головна особливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формуються якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання. Часто діти малюють дома чи на уроці ілюстрації до прослуханої чи створеної ними музики. Доцільно вчителям надавати дітям можливість вибору і у творчих завданнях: хтось любить малювати, хтось складати вірші, казки, а ще хтось – ліпити. Кращі малюнки потрібно відбирати і поміщати на виставку в класі. У процесі вільного вибору дитина зростає як особистість. В неї з’являється почуття дорослості, самостійності, зацікавленості в роботі, що є важливим для закріплення бажання займатися творчістю. Школярі, як відомо, дуже чутливі до естетичного оформлення своєї діяльності, до зовнішньої атрибутики, символіки. Присвоєння учням звань „кращий танцюрист класу”, „майбутній співак”, „головний режисер” та інші активізує їх творчу діяльність, дає змогу вчителю поступово підвищувати вимоги конкретно до кожного. Важливо також спонукати учнів до щирих послідовних лексично багатих розмірковувань, викликаних почуттями, переживаннями від сприймання музики. Учні охоче доповнюють, розширюють, збагачують відповіді однокласників. Внесення творчого моменту в завдання (самостійно узагальнити, зробити висновок, запропонувати свій варіант тощо) не тільки активізує мислення, а й розвиває здібності до творчості. Наприклад: „Уяви, що ти – Попелюшка. Яку пісню ти б заспівала на балу?”, „Чи є в цьому творі негативні персонажі, як би ти їм допоміг стати кращими?”, „Що стане, коли мажорну п’єсу „Нова лялька” П.Чайковського виконати в мінорі?”. Під час роботи над оперою доцільно надавати учням можливості для вокальної, танцювальної, творчої імпровізації. Наприклад: Яким радісним, веселим танцем героїв можна б було завершити оперу?” чи придумати танцювальні рухи і підібрати музичні інструменти для супроводу танцю і т.п. Самостійне створення музичного або іншого супроводу до оповідання, картини, казки (вокальні імпровізації, пластичні рухи), імпровізація та домислювання, колективне створення загадок чи музичних казок – ці та інші форми ігрових ситуацій забезпечують необхідні емоційні умови для творчого розкріпачення і самовираження учнів, реалізації ними свого прагнення до дій у певних виявленнях (фарбах, словах, рухах, музичних творах, іграх тощо). А завдання вчителя полягає у тому, щоб навчати дітей, як мінімум, доводити до досконалості будь-яку репродуктивну діяльність, тобто відтворювати чи повторювати красиво те, що створено, задумано іншими (учителем, композитором, товаришами); і, як максимум – створювати щось своє, нове, втілювати в ньому свої уявлення про красу, про мистецтво. Це є важливою вимогою творчої самореалізації особистості учня.
результатів у розв’язанні освітніх завдань, а це мене спонукає до створення нетрадиційних уроків, структура яких не може бути підведена під алгоритм класичного уроку, а тому їх важко класифікувати, і вони складають окрему групу.

  Музика й життя - це найголовніша тема, зверх завдання на шкільних уроках музики, на заняттях у позаурочний час. Від уроку до уроку зростає творчий рівень особистості школяра, який повністю залежить від майстерності самого вчителя. На мою думку, тільки творчий вчитель, який повсякчас працює над своїм творчим зростом, здатен впливати на формування творчої особистості школяра. Що ж таке творчий вчитель? Мабуть, це той, хто працює над собою, хто здатен творити: писати вірші чи складати пісні, авторські казки, малювати чи розробляти нетрадиційні уроки, позашкільні заходи, бути не тільки сценаристом, а ще й режисером, а може працює над екологізацією шкільного курсу музики й музичного мистецтва, формувати екологічну компетентність на уроках музичного мистецтва, розробивши цілу систему, яка представлена в роботах на ярмарку педагогічних ідей - і все це є частиною його життя. Безперервний гармонійний розвиток вчителя обов’язково впливає на розвиток дітей. Єдність творчої діяльності закладає в дітях основу музичної культури. А мені дозволяє і в класі на уроці, і з колектив захоплених співом, закоханих у музику, теж творчо розвиватися, а саме: розробляти нетрадиційні уроки музики та позашкільні заходи. Музика проходить крізь все життя школи. А урок музики - тільки імпульс для досягнення цих цілей. Його творчим лідером повинен стати вчитель музики, який прагне до творчого пошуку, до руху вперед і якщо він випробує захоплення перед світом, бу